Козацька шапка

      Шапка пошита професійними майстрами з натурального хутра, шлик атласний - оздоблений стрічкою і китицею. Є різні розміри. Можемо шити під замовлення різні варіанти (з чорного, коричневого, сірого хутра і різних кольорів шликів).

    «Як одягнув шапку, то вже й козак — це найперший і найголовніший одяг козака» - так описує нам козацький побут корінний запорожець і очевидець козацької давнини 117-річний дід Іван Гнатович Розсолода (говориться в книзі історика Дмитра Яворницького «Запорожье в остатках старины и преданиях народа»).

     І так вважати зовсім не перебільшення - козацька шапка справді являється одним з важливих і головних предметів вбрання козаків. Чого тільки говорить той факт, що її козаки носили не тільки в зимку але і літом.  І бідні і багаті. Ось згадаймо "Думу про козака Голоту". В якій розповідається про бідного козака, на якому порвана свита, постоли в'язові, онучі китайчані, а на голові "шапка-бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита, куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає". Бирка — це овеча шкура; смушок, із якого шилася шапка.

    Ходити в ті часи без шапки вважалось  взагалі навіть непристойним. Як запевняє Олександр Ільченко у своєму творі «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця» : будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на голові чи в руках!  

    Мало того, існує повір”я, що козак міг з себе всю одежу пропити, а от головний убір – ніколи! Як і люльку і хрестик.. всього три речі підлягало під це табу. Звичайно, це скоріше байка, оскільки за пияцтво у козаків дуже суворо каралось, але навіть і цей жарт говорить, що шапка для козака це досить важлива річ. 

   Гарна шапка була щей і гордістю козака. Було досить багато звичаїв де без неї необходилось. Так, на зборах, так званому колі, козаки ними голосували (за згодою підкидаючи їх догори), перед обраним отаманом шапки знімали, а він одягав. Знімав шапку і виступаючий. Якщо осаул одягав шапку задом наперед - значить, виступаючий позбавлявся слова. Також, щоб підкреслити свою повагу,  шапку знімали обов’язково під час молитви і присяги. 

   З усіх різновидів козацьких шапок (папах, кубанок, кучм), шапка зі шликом найвиразніше виділяється по своєму виду. І не в останню чергу завдяки своєму шлику - котрий найбільше поширений червоним кольором. Чи не про них писав ще Іван Котляревський в «Енеїді»?   

"У нас в Гетьманщині колись,

Так просто війско шиковало,

Не знавши: стій, не шевелись;

Так славнії полки козацькі

Лубенський, Гадяцький, Полтавський

В шапках було, як мак цвітуть.."

   Недарма і в теперішній час шапка зі шликом являється практично одним з головних атрибутів козака, і не лише сценічного його образу, а й взагалі є національним головним убором.